Опис досвіду роботи вчителя математики Мєха Ігора Анатолійовича

 Мєх  Ігор Анатолійович

вчитель математики

ЗШ І-ІІІ ступенів № 2 м. Гайворон

  

  

На світі є тільки один спосіб, що спонукає кого-небудь щось зробити… І він полягає в тому, щоб примусити іншу людину схотіти це зробити. Пам’ятайте: іншого способу немає.

Дейл Карнегі

Сучасне інформаційне  суспільство  становить  перед  школою  завдання  підготовити  випускників  здатних:

• Гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях , самостійно здобуваючи необхідні знання, уміло застосовуючи їх на практиці;
• Самостійно критично мислити, уміти бачити проблеми, що виникають в реальній дійсності і шукати шляхи їх раціонального вирішення;
• Бути комунікабельними, контактними, уміти працювати спільно в різних соціальних групах;
• Самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного рівня;
• Грамотно працювати з інформацією.

Які ж умови необхідні для виконання цих завдань? Насамперед  -  можвість залучення кожного учня в активний пізнавальний процес, причому не пасивного оволодіння знаннями, а активної пізнавальної діяльності кожного, застосування ним на практиці цих знань і чітке усвідомлення де, яким чином і з якою метою ці знання можуть бути застосовані.

ОПИС ДОСВІДУ

Тема мого досвіду роботи – розвиток інтелектуальних та творчих здібностей учнів.

Інтелектуальний розвиток – духовне, розумове вдосконалення людини, що охоплює розвиток здібностей, чуттєвого пізнання і розвиток мислення.

Розумове виховання здійснюється безперервно: під час цілеспрямованого навчання, в процесі праці і гри, під час розв’язання життєвих ситуацій, а також шляхом спілкування з дорослими і однолітками.

Інтелектуальне виховання спрямоване на розвиток інтелектуальної культури особистості, культури мислення, раціональної організації навчальної праці.

Розвиток інтелектуальних здібностей відбувається в процесі всієї навчально-виховної роботи. Тобто мова йде про єдність урочної, позакласної та позашкільної пізнавально-виховної діяльності, формування загальної інтелектуальної атмосфери, в якій навчаються і живуть учні.

 Найважливіше місце в технології розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів посідає урок математики. У моїй системі урочної діяльності чітко простежуються два напрямки:

1. Підвищення мотивації до вивчення предмета й рівня математичних знань, навичок і культури за допомогою створення інтелектуальної атмосфери уроку шляхом використання прийомів розвитку розумової діяльності та творчої уяви, а також сучасних підручників;

2.     Розвиток загальних розумових здібностей, організація мислення, підвищення загального рівня культури, інтелекту й досвідченості за допомогою вивчення предмета математики.

 Для актуалізації опорних знань, перевірки засвоєння матеріалу, умінь та навичок учнів, а також для заохочення учнів до активного вивчення нового матеріалу я використовую такі прийоми інтерактивного навчання як «мозковий штурм», «броунівський рух», «акваріум», «мікрофон», а також ребуси і кросворди. Ці форми роботи можуть бути індивідуальними, груповими або для всього класу.

Особливе місце на уроці займають вправи, націлені на розвиток розумової діяльності за допомогою математичних завдань. Мною використовуються такі прийоми: логічність, виявлення спільних понять, виключення понять, асоціації, аналіз кількісних відносин, пошук аналогів, формування означень, вираження думок іншим способом, пошук помилок, розвиток уяви.  Частина уроку ведеться по групах, використовуються комп’ютерні технології.

Позакласна робота ведеться в двох напрямках і спрямована на розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів.

Перший напрямок позакласної роботи підготовка дітей до олімпіад з математики. Вдається виділити зацікавлених і здібних дітей, для яких проводяться заняття математичного гуртка «квант» з рішення нестандартних завдань. Члени гуртка постійно представляють нашу школу, беручи участь в районних олімпіадах з математики.

 

Другий напрямок позакласної діяльності – шкільний клуб  «Що? Де? Коли?», що працює в нашій школі під моїм керівництвом з 2006 року.

Збільшення навчального навантаження на учнів, зменшення годин на вивчення математики вимагають від учителя пошуку ефективних методів навчання, таких засобів, які б активізували та підтримували інтерес до предмета, стимулювали б їх самостійну роботу.

Успішність навчання значною мірою залежить від особистості вчителя, індивідуальних особливостей дитини, методики викладання предмета, доцільності вибору тих чи інших форм навчальної роботи.

Значна роль щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів відводиться дидактичним іграм – сучасному і визнаному методу навчання й виховання, що здійснює навчальну,розвиваючу і виховну функції, які в органічній єдності позитивно впливають на розвиток особистості учня.

Бальна система оцінювання покладена в основу багатьох телепередач, що проходять у вигляді гри і за якими із задоволенням слідкують глядачі. Це «КВК», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Що? Де? Коли?» тощо.

Гра нерозривно пов’язана з діяльністю і світосприйняттям дитини. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, пізнають і запам’ятовують нове, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, набираються досвіду, розвивають фантазію. Навіть пасивні діти включаються в гру з великим бажанням, докладаючи зусиль. Особливо захоплюють дітей ігри розроблені за зразком телевізійних передач.

Я переконаний в тому, що сьогодення потребує від людини не тільки певної суми знань, умінь і навичок, а, що важливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити оптимальні шляхи вирішення життєвих проблем. Таким чином, основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до цього.

Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє впровадження у навчально-виховний процес активних методів навчання, серед яких провідну роль відіграють навчальні ігри, які дають змогу учням формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом з тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.

Навчальні ігри, на відміну від розважальних, мають певні істотні ознаки і свою стійку структуру, до якої входять такі (елементи) компоненти:

·        ігрова задумка;

·        правила гри;

·        безпосередньо ігрові дії;

·        дидактичні завдання;

·        обладнання гри;

·        результати гри.

Навчальна гра дозволяє досягти цілої низки важливих цілей:

·        дидактичних (розширення кругозору, формування й застосування нових ЗУН);

·        розвиваючих (розвиток пам’яті, мови, уваги, розумових процесів  - аналізу, синтезу, співставлення, творчих здібностей);

·  виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі, навичок співробітництва).

Будь-яка навчальна гра включає три основних етапи:

·        підготовчий;

·        проведення гри;

·        узагальнення та аналізу результатів.

Під час підготовчого етапу формується мета гри, обирається навчальний зміст гри, розробляється її план та сценарій, готується обладнання, проводиться розподіл ролей, консультації тощо.

Останнім етапом категорично не можна нехтувати, бо тоді гра із навчального засобу перетвориться в самоціль. На цьому етапі слід допомогти гравцям систематизувати результати гри (чого навчилися), оцінити процес пізнавальної діяльності. 

Гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства, адже, в якійсь мірі, усе наше життя це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль, а для дитини гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Недаремно гру називають королевою дитинства. Тому, звичайно, потенціал гри повинен бути використаний і в навчальному процесі. Адже за вмілого використання гра може стати незамінним помічником педагога. З іншого боку, є об’єктивно величезні можливості гри як педагогічного засобу, що збільшує інтелектуальну напруженість, активізує розумові процеси, підвищує інтерес до знання, тренує пам’ять, вміння міркувати логічно тощо. Захопившись грою, діти навіть не помічають, що навчаються.

Сама ідея проведення в нашій школі гри «Що? Де? Коли?», як позакласного заходу з математики, виникла у мене під час підготовки до проведення районного семінару вчителів математики в 2006 році і стала однією з найулюбленіших форм проведення інтелектуальних змагань. Вона стала неодмінною супутницею питання математики.

Щоразу змінюючи тематику своїх запитань, ця гра знаходить собі нових прихильників серед учнів, бо щоб стати членом команди й перемагати, не обов’язково бути енциклопедистом. Тут потрібна швидкість реакції, нестандартне мислення, вміння висувати найнеймовірніші версії, а найголовніше треба вміти грати командою, прислухатися до думки інших, поважати один одного.

Правила гри такі ж, як у відомій телевізійній грі , лише є маленькі зміни чи доповнення, це вже залежить від того, як зручніше вчителеві, які технічні можливості у  школі.

Для проведення “ Що? Де? Коли?” В нашій школі розроблені такі правила:

·     Команда складається із 6 учнів;

·     Капітана команди обирають члени команди гравців;

·     Гра триває доти, доки команда гравців або команда глядачів / кому належать запитання / не наберуть  шість балів;

·     Питання розігруються за допомогою дзиґи;

·     Час обговорення - 1 хвилина;

·     Після обговорення капітан команди називає гравця, який буде відповідати;

·     Протягом гри команда гравців може дати дострокову відповідь і економити хвилину обговорення на одне з наступних запитань;

·     Якщо команда дає правильну відповідь, то команді зараховується один бал;

·     Якщо команда дає неправильну відповідь, то бал зараховується команді глядачів;

·     Один раз за гру команда гравців може скористатися допомогою своїх вболівальників;

·     Один раз за гру команда може попросити у ведучого позачергову музичну паузу;

·     Наприкінці гри команда гравців визначає найцікавіше запитання, а глядачі – найактивнішого члена команди гравців.

Складаючи запитання для гри “Що ? Де ? Коли?” , потрібно намагатися відійти від програмного матеріалу якогось класу , зробити ці запитання такими , щоб можна було висунути кілька версій відповіді  , і математична підготовка будь якого члена команди дозволяла б його виконати .

Щоб започаткувати гру в школі запитання приходилось складати самому . Потім до процесу підготовки були залучені учні школи . За місяць до проведення гри оголошувалась її тематика і конкурс на краще запитання . Із всіх запитань складених учням відбирались найпростіші і після деяких перетворень вони лягали на ігровий стіл.

Як обирати гравців? Так як гру “ Що ? Де ? Коли? ” , намагаюсь проводити тричі на рік , то можливий такий варіант : команда формується із учасників математичних конкурсів минулого навчального року , які показали найкращі результати ( осінь ) ; команда формується із переможців шкільної олімпіади  з математики ( зима ) ; команда формується із переможців математичних конкурсів предметного тижня (весна ) .

Щодо етапу проведення самої гри , то я намагаюсь наблизити хід роботи до оригіналу , дотримуючись “ ворошиловського стилю створення атмосфери гри , повинна охопити кожного з присутніх , не залишаючи ні одного байдужого до неї . Інтрига , навал емоцій , радість і переживання – супутники гри геніального автора .

На останньому етапі – підбиття підсумків гри . Члени команди визначають найцікавіше запитання , а глядачі визначають найактивнішого  члена команди гравців . автора найкращого запитання і найкращого гравця нагороджує керівництво школи.

Вже маючи досвід проведення гри «Що? Де? Коли?», я зрозумів, що навчальні ігри слід проводити на своїх уроках. Навчальна гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку й використовуватись на різних його етапах, а також у позакласній роботі. Тому, враховуючи вікові особливості учнів, використовую на своїх уроках різноманітні інтелектуальні ігри, наповнюючи їх своїм навчальним змістом.

Зрозуміло, що підготовка до уроку-гри потребує значно більше часу, ніж підготовка до традиційного уроку. Але педагогічний результат такого заняття значно кращий. А винагородою за зусилля та затрачений на підготовку час, стануть сяючі очі дітей, міцні знання, прагнення нових відкриттів та позитивний настрій вчителя і учнів.

Такі уроки в моїй практиці як свого роду «відповідь» на ситуацію зниження інтересу учнів до занять. На таких уроках розвиток учнів проходить особово-орієнтованому напрямку. Нетрадиційні уроки стали займати в моїй роботі значне місце. Це пов’язано з бажанням учнів активно приймати участь в ігровій основі уроків та їх оригінальність проведення. За формою їх проведення, можу привести наступні типи уроків:

1.   Уроки у формі змагань і ігор: конкурс, естафета, кросворд, вікторина.

2.   Ігрові уроки: урок – рольова гра, урок – ділова гра, урок з дидактичною грою.

3.   Допоміжні уроки: урок тест, урок-консультація.

При розробці уроків я переслідую певну мету: реалізую її в конкретних формах. Наприклад:

1.     Розвиток осмисленого відношення до знань: урок – захист знань,      урок – захист ідей;

2.     Становлення творчих здібностей учнів;

3.     Розширення кругозору: урок – екскурсія;

4.     Розвиток нестандартних умінь учбової роботи: парне опитування, робота в групах, експрес-опитування;

5.     Стимулювання пізнавального інтересу: урок «Що? Де? Коли?», урок вікторина.

Форма проведення таких уроків є завжди виграшною, оскільки в ній представлені не тільки ігрові моменти, але і оригінальна подача матеріалу. Зайнятість учнів через різні форми роботи дозволяють створити більш широкі контакти між учнями.

Під час уроку учні найбільш відкриті, і не тільки для нових знань, але і для особистих контактів. Для мене важливо, що б мої уроки запам’яталися учням, тому я намагаюся використовувати в своїй роботі нетрадиційні форми і методи навчання, які допомагають мені створити урок більш захоплюючим.

Інновації, які я використовую визначають головне в нетрадиційному уроці, а саме:

1.        Відмова від шаблона, від рутини в проведенні;

2.        Максимальне залучення учнів до активної діяльності;

3.        Не розважальність, а цікавість і захоплення як основа емоційного тону уроку;

4.        Розвиток функції спілкування;

5.        Прихована диференціація учнів з навчальних можливостей, здібностей і схильності.

Основні правила, які витікають з дидактичних принципів при підготовці уроків, необхідні для керування організацією уроку, засновані на логіці процесу навчання, принципах навчання і закономірностях викладання.

Посилання на гру, ігрову діяльність, ігрові форми – це ще й важливий шлях залучення дітей до роботи без перевантаження. Процес гри дає можливість багатогранного розкриття особистості, її здібностей. Вона дуже згуртовує учнів. У учнів виникає бажання та вміння вчитися, здатність мобілізуватися, готовність протягом уроку активно працювати разом з товаришами. Виникає можливість поглянути на себе очима інших учнів, підпоряковувати свої дії інтересам колективу і підтримувати доброзичливе спілкування з однокласниками. У грі розвиваються і формуються моральні якості. Допомагаючи один одному, ураховуючи інтереси інших, діти вчаться стримувати свої бажання. Почуття відповідальності загартовує волю і характер, адже гра вимагає підтримки, уміння орієнтуватися і знаходити правильне рішення.

В навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрових ситуацій, ігрового прийому, ігрової вправи. Усі ці форми діяльності спрямовані на розв’язання програмних завдань, засвоєння конкретного пізнавального матеріалу. Вони дають можливість «заховати» від учнів на деякий час дидактичне завдання і в такий спосіб полегшити процес здобуття знань.

Рекомендації:

Проведення ігор зі школярами і вміле керівництво ними на уроках потребує від учителя великої майстерності.

Під час використання на уроках ігрового методу навчання доцільно дотримуватись таких вимог:

· ігрове завдання за змістом має збігатися з навчаоьним (ігровою є тільки форма його постановки);

·     зміст гри повинен бути посильним для кожної дитини;

· дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання має бути простим;

·     правила гри - прості і чітко сформовані;

·     гра буде цікавою, якщо в ній беруть участь усі учні;

·    підсумок гри - чіткий і справедливий;

· роль ігрового матеріалу доцільно знижувати, якщо учні опанували основні способи навчальної діяльності та сформували стійкий пізнавальний інтерес.

Використання ігор на уроках стає важливим засобом розвитку інтересу до математики, активізації пізнавальності, формування самостійності в навчанні. Тому, готуючись до проведення ігор, учитель має продумати:

·                   які вміння і навички формувати в учнів;

·                   які виховні завдання реалізовувати;

·                   який матеріал краще використовувати для гри;

·     як за мінімально короткий час ознайомити учнів з правилами гри;

·                   час проведення гри;

·                   організацію гри;

·                   зміну правил гри з метою активізації всіх учнів;

·                   підбиття підсумків гри.

В.О.Сухомлинський стверджував, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку учнів. Багато уваги приділено грі у сучасній методиці. Але слід визначити, вона виявилась надто серйозною і складною проблемою для наукової думки. Теорію гри розробляли багато учених і психологів, зокрема К.Бюлер, К.Гросс, Г.Спенсер, З.Фрейд і Ф.Шиллер.

А.С.Макаренко оцінював гру як один із засобів усебічного виховання учнів. Він вважав її підготовкою до життя, перехідним ступенем до трудової діяльності. За його словами, гра повинна бути тісно пов’язана з усіма іншими засобами виховання і проникати в усе життя колективу.

Усі визначення гри – правильні, адже гра для дитини – саме життя, з усіма його переживаннями і хвилюваннями.

Основною групою ігор, що широко використовують у школі, є дидактичні ігри. Їх призначення – розвивати пізнавальну діяльність учнів. Ребуси, кросворди, ігри допомагають краще запам’ятовувати матеріал. Отже можна зробити висновок, що дидактична гра в навчальному процесі має широкі можливості, її використання обов’язкове і необхідне.