З досвіду роботи вчителя фізики Янко Анатолія Петровича

Янко Анатолій Петрович, вчитель фізики ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 м. Гайворон

 

Удосконалення уроку шляхом особистісно-орієнтованого  навчання на уроках фізики

 Немає  учителя,  який,  ідучи  на  урок,  щоразу  не  задумувався  б  над  тим,  як  побудувати свою  роботу  так, щоб традиційний  навчальний матеріал не пройшов  повз свідомість учнів, а залишив  в  кожному із них ще одну часточку  знань із тієї бездонної  скарбниці ,  яку приберегла для нас Природа.   Адже  Природа  і  фізика – слова близнюки.  Не  випадково ж слово  «фізика»  в перекладі    з грецької  мови  означає  «природа». 

Особливо сьогодні, в час бурхливого розвитку науки і техніки,  як ніколи,  молодому  поколінню  потрібні  міцні  і  ґрунтовні  знання  про навколишній  світ.  Дати ці знання, перетворити процес навчання  в  цікаву  і  посильну справу для кожного учня  і  є  основним завданням вчителя.

Класична педагогіка  стверджує – ”Смертельний гріх вчителя – бути нудним”. Коли дитина навчається з-під палиці, вона завдає багато клопоту вчителеві, коли ж діти навчаються з охотою, то справа йде зовсім по-іншому.

Тому темою своєї роботи я вибрав саме: «Удосконалення уроку шляхом особистісно-орієнтованого навчання на уроках фізики».

Особистісно-орієнтоване навчання – це ор­ганізація навчання на засадах глибокої пова­ги до особистості учня, урахування особли­востей його індивідуального розвитку, став­лення до нього як до свідомого відповідального суб'єкта навчально-виховної взаємодії. Особистісно-орієнтоване навчання передбачає формування цілісної особистості, яка усвідом­лює свою гідність і поважає інших людей.

Особистісно-орієнтовані технології ставлять сьогодні в центрі усієї шкільної освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних умов її розвитку, реалізації природних потенціалів.

Особистісно-орієнтований підхід у навчанні спирається на такі основні положення:

1.                 Учень завжди є суб’єктом, а не об’єктом навчання;

2.                 Основна мета навчання, окрім засвоєння учнем нових знань, умінь та навичок, - розвиток особистості учня як суб’єкта діяльності і соціальних стосунків.

Провідні принципи особистісно-орієнтованого навчання:

1) Індивідуалізація навчання, яка передбачає рішення 2-х завдань.

По-перше, дозволити дітям з засвоювати знання у тому темпі, який зумовлюється їх пізнавальними здібностями. По-друге, дати можливість здібним або особливо обдарованим дітям максимально розвивати власні позитивні задатки, розкривати творчий інтелектуальний потенціал.

2) Принцип максимального наближення навчального матеріалу до реалій життя.

Реалізація цього принципу сприяє розумінню учнями важливості знань, необхідності постійного їх оновлення.

3) Принцип спіралевидної побудови навчального матеріалу:

повернення до раніше вивченого і розглядання його з різних сторін на складнішому рівні, що дає можливість слабим учням закріпити, а сильним - поглибити знання.

4) Принцип постійної самооцінки учнями власної навчальної діяльності для формування усвідомленого ставлення до навчання, спостереження динаміки особистого просування в засвоєнні навчального матеріалу, своєчасної корекції власної пізнавальної діяльності.

5) Принцип реалізації цілісного навчально-виховного процесу через органічне поєднання навчальної роботи на уроці з виховною роботою в позаурочний час.

Засоби реалізації особистісно-орієнтованого навчання:

·        використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб’єктний досвід учнів;

·        створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

·        стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь тощо;

·        оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;

·        заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

·        створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у  способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

У своїй практичній діяльності широко застосовую пошуково-дослідницький метод – метод залучення учнів до самостійних і безпосередніх спостережень , на основі яких вони встановлюють зв’язки предметів і явищ дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Перед учнями на уроці формулюю навчальні дії, суть яких полягає у розв’язання навчального завдання. До таких дій належать :

·        Відокремлення проблеми із поставленого завдання;

·        Відокремлення загального способу  розв’язання проблеми на основі  аналізу, загальних відносин на матеріалі, що вивчається;

·        Моделювання загальних відносин навчального матеріалу і загальних способів розв’язання навчальних проблем у  предметній, графічній або буквеній формі;

·        Конкретизація та збагачення окремими виявами загальних відношень і загальних способів дій.

·        Контроль за процесом і результатами навчальної діяльності, за виконанням попередніх завдань;

·        Оцінювання засвоєння загального способу як результату розв’язання навчального завдання, яке дає змогу визначити рівень придатності віднайденого способу для розв’язання інших завдань.

Основними складовими пошуково-дослідницького методу є:

·        Формулювання навчального завдання;

·        Спільне з учнями розв’язання навчального завдання;

·        Організація оцінювання віднайденого способу дії.

У процесі навчання фізики необхідно систематично збуджувати, розвивати і укріплювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як могутній засіб виховання.

Досягти цього у вивченні фізики  можна лише за допомогою навчального фізичного експерименту.  Тому спостереження  і  досліди повинні бути основою вивчення фізики у середній школі.    

«Неможливо вивчити ботаніку не бачачи рослин,

чи мінералогію, не бачачи мінералів;

неможливо вивчити  і  фізику,

не бачачи фізичних явищ, що демонструються на дослідах».

А. Б. Млодзеєвський

На початку своєї роботи  в  школі  я  намагався  добирати  якнайбільше демонстрацій до кожного уроку.  Часом необхідні досліди показував два-три рази, щоб кожний учень засвоїв суть явища. 

Та поступово прийшло розуміння того, що учні не тільки повинні  бачити досліди, показані учителем,  а  і  самі  їх виконувати.  Особливо це актуально для учнів  7-го класу, які роблять тільки перші кроки у пізнанні  навколишнього світу. Адже щоб закарбувати щось у пам’яті, одного зору мало, потрібно ще, коли це можливо, відчути на дотик. 

Оскільки програмою передбачено достатню кількість фронтальних  лабораторних  робіт у  7  класі,  то на різних  етапах  вивчення  предмету  дітям пропонується таке домашнє  завдання:  з усього, що є під рукою, виготовити найпростіші фізичні прилади: мензурку,  терези,  динамометр  тощо.  

Завдання  є  суто  добровільними   і  виготовлені  прилади повинні задовольняти  умови:  простота,  надійність,  зручність  у  користуванні,  естетичний вигляд.  Діти отримали великий простір для творчої конструкторської  діяльності. 

Кожний підійшов до вирішення  поставленої проблеми  по-своєму:  мензурку  виготовляли  і  із скляних посудин  із наклеєною прозорою клейкою  стрічкою  шкалою, і   з  медичних  одноразових  шприців; терези – з олівця  та  лінійки, ниток  і  пластмасових кришок  та  ін. В  кінці  року    більшість учнів  мала свою  домашню  міні-лабораторію, за допомогою  якої можна виконувати багато різних  вимірювань   і дослідів.

При  демонстрації  саморобного  чи  відремонтованого приладу  обов’язково (!)  називаю  учня, який його виготовив  чи  відремонтував.  Це стимулює  набагато  більше, ніж навіть висока оцінка.

Наведений  приклад не означає, що залучення  учнів до експериментальних  досліджень повинно обмежуватись лише фронтальними дослідами та домашніми експериментальними  завданнями. 

Навіть при проведенні демонстраційних дослідів бажана участь учнів (звичайно, із дотриманням правил техніки безпеки. Як  правило,  на пропозицію вчителя  самим провести дослід відгукується багато бажаючих  і, спостерігаючи за їх роботою,  можна  виділити найбільш активних ,  призначивши  їх  потім своїми асистентами  (лаборантами).  Надалі  ці учні можуть постійно допомагати вчителеві при підготовці  і  проведенні дослідів, у  ремонті старих  і  створенні нових саморобних  фізичних приладів.   

У практичній роботі особливе місце займає проведення фізичних диктантів. Форма роботи такого виду має певні переваги перед традиційними засобами перевірки навчальних досягнень:

·        міцне засвоєння основного програмного матеріалу;

·        систематичність, швидкість і своєчасність перевірки знань з усіх тем при підвищеній активності учнів;

·        оперативність коригування навчального матеріалу, організація індивідуальної роботи;

·        підготовка до підсумкових контрольних робіт.

·        вироблення вміння викладати свої думки коротко, чітко й обґрунтовано;

·        формування культури письмової фізичної мови;

·        навички роботи з визначеннями, законами, формулами.

Кожен фізичний диктант охоплює, як правило, одну навчальну тему або її частину. В основу диктантів покладені методичні принципи, завдяки яким вони є не тільки контролюючими, але й повчальними.

Фізичні диктанти можуть бути включені в усі форми і методи навчання і використовуватися на різних етапах навчального процесу для контролю і самоконтролю учнів у процесі оволодіння матеріалом теми.

Фізичний диктант зазвичай проводиться на початку уроку та розрахований на 10-15 хвилин, призначений для оцінювання знань з основних розділів фізики, які вивчені за останні 2-3 уроки. Всі фізичні диктанти складаються з 10-12 запитань. Учневі дається текст диктанту та за його змістом він повинен дати коротку відповідь по кожному із завдань. Фізичний диктант оцінюється у 12 балів. Перевірку проводить учитель або самі учні, обмінявшись варіантами (один з учнів голосно вимовляє правильну відповідь), ставлять відмітки і свій підпис. Учитель контролює правильність перевірки.

Використання даної форми роботи дозволяє вчителю мати чітку картину рівня засвоєння програмного матеріалу кожним учнем.

Позакласна робота. Гурток «Юний фізик». Робота з обдарованими учнями.

Впродовж багатьох років у нашій школі працює гурток «Юний фізик». Метою роботи цього гуртка є популяризація фізики як природничої науки, розвиток інтересів, здібностей, творчої активності учнів. На гуртку демонструються цікаві фізичні досліди та експерименти, презентації про сучасні досягнення фізичної науки та техніки, здійснюється розв’язування фізичних олімпіадних задач.

Фізика – це  наука  яка  розкриває  дива  Природи, таємниці світу  який  оточує  людину. Всім  учням, які  відвідують   гурток, дуже  подобається  займатись  дослідницькою  діяльністю, проводити  різні  практичні  роботи.

Навчитись  спостерігати  за  природними  явищами,  намагатись  їх  пояснити  використовуючи  закони  фізики (знання, які нам  лишили наші предки)  і  сформувати « фундамент» для  подальшого  вивчення  фізики, підтримувати  інтерес  дитини  до  пошуків  нових  знань  з природничих  наук - це  основна  мета  роботи  гуртка.  Головна ідея полягає в тому, щоб учні змогли задовольнити свою дитячу цікавість у цивілізованій формі.

Можна організувати дуже широке коло інтересів учня. Кидати камінці у воду – це хвилі на поверхні води, може, підводна фотографія. Вогнище – це хімія вогню, коефіцієнт корисної дії нагрівача, спектр полум’я . Курінь з гілок – це будівництво, опір матеріалів, утримання листям дощових крапель та сонячних променів, залежність властивостей куреня від часу.

Дитина завжди готова до практичної діяльності. Моє завдання як керівника – спрямувати цю діяльність у русло наукового методу. Таким чином, науково – практична діяльність учня – це його рідна, обрана ним самим діяльність, оздоблена науковою методологією.

Останнім часом набуває популярності метод проектів. Тему проекту вибирають самі учні, напрям дослідження визначається за їх інтересами. Для проведення проекту проводиться підготовча робота: формуються групи (2-3 учасника проекту), визначається час тривалості проекту, зазначається додатковий матеріал, який слід використовувати та обирається форма презентації: доповідь, презентація з допомогою ІКТ, реферат, творчий звіт, захист роботи.

Ще десяток років тому можливості для творчої дослідницької діяльності учнів були досить обмеженими. Порівняно з сучасним станом їх не було зовсім.

А зараз – цифрові фотоапарати, щоб фіксувати етапи роботи, Інтернет, де можна знайти однодумців, фахівців та море інформації, комп’ютери, на яких за кілька годин можна зробити чудові презентації, мікроскопи, телескопи, які можна купити в дитячих магазинах за порівняно доступними цінами.

Звісно така діяльність займає багато часу. А уроки треба робити. Добре зроблені уроки врешті-решт підвищують ефективність дослідницької діяльності. І встановлюється зворотній позитивний зв'язок, який означає, що варто тільки почати – а потім не зупиниш.

Роботи, які були презентовані учнями:

·        «Броунівський рух», Рижов Дмитро (7кл.);

·        «Закони Ньютона», Засядьвовк Михайло (9 кл.);

·        «Самоіндукція. Індуктивність. Енергія магнітного поля», Петренко Вікторія (11 кл.);

·        «Струм у живій природі», група учнів, членів гуртка «Юний фізик».

Особливе місце у позакласній роботі з фізики займає підготовка обдарованих учнів до олімпіади з фізики.

У вивченні шкільного курсу фізики розв’язування задач має винятково важливе значення. Розв’язування і аналіз задач дають можливість зрозуміти й запам’ятати основні закони і формули фізики, дають уявлення про їхні характерні особливості і межі практичного застосування. Успіху у вивченні фізики сприяє здатність учня аналітично мислити. Кожна задача вимагає певних навичок аналітичного мислення, а іноді – здогадки, винахідливості. Знайти такого здібного учня – це велике щастя.

 Виходячи з класифікації фізичних задач за ступенями складності (прості, середньої складності, складні, підвищеної складності) для підготовки учня до фізичних олімпіад, ретельно добираю складні та підвищеної складності задачі за всіма темами, які вивчають в даному класі.  

Особливо цікавими серед нестандартних задач для моїх учнів стали  задачі-оцінки, як джерело естетичної й емоційної насолоди. Кожна задача-оцінка з фізики створює проблемну ситуацію, визначає інтелект майбутнього інженера, дослідника-фізика й узагалі розумної людини. Такі задачі – це маленькі фізичні завдання: чим оригінальніший підхід до їх розв’язання, тим оригінальніший склад логічного мислення учня.

Процес підготовки тривалий у часі і вимагає системності та відповідального ставлення з боку як учителя так і учня. Про системність і відповідальність занять свідчать результати районних олімпіад з фізики різних років:

2008 р.– Бондар Максим (10 кл.) - ІІІ місце;

2009 р.– Бондар Максим (11 кл.)-ІІ місце та Добровольська Оксана (8 кл.)-ІІІ місце;

2010 р.- Добровольська Оксана (9 кл.)-ІІ місце та Петренко Вікторія (9 кл.)-ІІІ місце;

2012 р. – Петренко Вікторія (11 кл.)-ІІ місце та Засядьвовк Михайло (9 кл.)-І місце.

У моїй практиці стало доброю традицією проведення тижня фізики.

Я розумію, що одним насиченим тижнем зацікавити учнів до предмету складно. Важливо постійно закріплювати захоплення учнів предметом.

Тому позакласна робота з учнями відбувається систематично протягом цілого року.