ПОРАДИ МОЛОДОМУ ВЧИТЕЛЕВІ Й НЕ ТІЛЬКИ...

УРОК - УСЬОМУ ГОЛОВА

Не соромся вчитися і в зрілому віці.
Краще навчитися пізно, ніж ніколи.

Езоп

 Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки і особливих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці й по­буту йому створять, яку нададуть методичну допомогу, як стиму­люватимуть його ініціативність і творче начало.
Випускники педагогічних вищих педагогічних закладів здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, ведення шкільної документації, роботи з батьками.

У даному пораднику зібрані методичні поради молодому вчителю і не тільки йому.

1.1. Поради молодому вчителеві й не тільки...

Необхідно:

·        любити свою роботу й учнів, яких вам довірили навчати й ви­ховувати;

·        не дискредитувати свій авторитет — він повинен бути неза­перечним;

·        посміхатися, особливо працюючи зі слабкими учнями; постійно стежити за своїм мовленням;

·        бути добрим, але не добреньким; вимогливим і чесним щодо всіх учнів;

·        постійно дізнаватися щось нове із книг, журналів, телебачен­ня, Інтернету; якнайбільше розповідати учням на уроці, не боячись, що вони не зрозуміють;

·        крім традиційних форм роботи, використовувати сучасні тех­нології, не забуваючи про досвід учителів-новаторів, їх ноу-хау в роботі;

·        працювати під гаслом «Класна робота у зошиті учня не по­винна мати помилок»;

·        розвивати в собі важливу якість – вислуховувати учня до кін­ця, не підказуючи, не підводячи учня до правильної відповіді підказками;

·        не давати учням контрольних робіт, знаючи, що половина класу не впорається;

·        не демонструвати свою любов до окремих учнів;

·        пробачати витівки, не нагадувати наступного дня учневі про те, що трапилося;

·        нічого не забувати, щоб діти не могли сказати: «А Марія Іванівна забула»;

·        у жодному разі не висловлюватися про колег погано, не кри­тикувати їх у присутності учнів;

·        співпрацювати із батьками як помічників у роботі, не скар­житися їм принагідно на їх дітей;

·        одягатися ошатно, зі смаком, частіше змінювати робочий костюм;

·        намагатися працювати без негативних оцінок, адже такі оцін­ки вчитель ставить самому собі за невміння навчити;

·        не боятися брати участь у різноманітних конкурсах;

·        знати, чого вчити та як найкраще вчити;

·        завжди відстоювати своїх дітей, а не сварити їх привселюд­но – це ваші діти, а ви – їхня шкільна мама;

·        ніколи не дозволяти дітям пліткувати про батьків, і самому також не сварити батьків при дітях;

·        пам’ятати, що кожний з учнів – це унікальна й неповторна особистість;

·        не забувати, що учень – не «чистий аркуш паперу», а особи­стість, яка має власний життєвий досвід, свої погляди й осо­бистий досвід у вигляді емоцій, почуттів, переживань.

Слід навчитися:

·        варіювати голосом, берегти і намагатися не напружувати його;

·        обирати ті форми роботи, що допомагають досягти результату на уроці, а для цього потрібно відмінно знати методики ви­кладання предмета;

·        розв’язувати будь-яку складну ситуацію;

·        на уроці працювати зі слабким й сильними учнями;

·        працювати над мовленнєвими помилками учнів не тільки на уроці, але й поза ним;

·        детально продумувати урок, але акцептувати увагу учнів на го­ловному, тобто на тому, чого ви повинні навчити їх;

·        використовувати картки там, де вони доречні, а не під час фронтальної роботи із класом, де можуть і повинні брати участь усі учні;

·        берегти час на уроці;

·        організовувати урок у такий спосіб, щоб учні сказали: «Як швидко минув урок!»

Важливі моменти для виконання на «автоматі»

·        Починати урок завжди вчасно.

·        Завжди бути готовим до уроку.

·        Приходити до класу хоча б за 15 хвилин до дзвінка, щоб пере­вірити стан кабінету, готовність дошки, учнів, зробити записи в журналі, відповісти на можливі запитання учнів та ін.

·        Обов’язково записувати на дошці тему уроку й домашнє зав­дання; стежити, щоб усі учні записали домашнє завдання до щоденників.

·        Розподіляти увагу в такий спосіб, щоб на будь-якому етапі уроку тримати в полі зору весь клас, запитуючи учня, якщо він відволікається або розмірковує про щось особисте.

·        Не зневажати записами на дошці, навіть нескладними кре­сленнями, малюнками, адже учень, яким би неуважним він не був, обов'язково перепише з дошки до зошита.

Урок є живою частиною навчально-виховного процесу, усе найважливіше й найголовніше для школяра відбувається саме на уроці.

Тема й мета уроку за змістом і формулюванням близькі між собою, але не тотожні. Для теми уроку важливо «Що учень сьо­годні дізнаватиметься й вивчатиме?», а для мети – «Чого зможе навчитися, яких знань та вмінь набуде?». Тому у формулюванні мети важливими є не дії вчителя на уроці, а важливою є робота учня із набуття нових знань, умінь і навичок, їх закріплення, перевірки й корекції.

Увагу учнів під час уроку можна зосередити за допомогою:

·        цікавого пояснення, запитання (спрацьовує мимовільна увага);

·        коментування розв’язання завдання з місця;

·        доречно вжитого на уроці слова «Увага!», але не зловжива­ючи ним. На початку уроку необхідно обов’язково зазначити, яку важливу роль на уроці відіграє це слово: якщо вчитель говорить: «Увага!», отже, учень повинен сконцентрувати свою увагу на вчителеві, облишивши всі свої справи.

Самоосвіта

·        Не боятися вчитися у своїх колег, в учнів, на семінарах і кур­сах, із книжок і журналів.

·        Відвідувати уроки своїх колег, особливо в тих класах, де спра­ви кепські. У такий спосіб, можна знайти відповіді на багато нагальних запитань.

Підготовка до уроку

·        Готуватися до кожного уроку творчо, придумуючи щоразу щось цікаве.

·        Докладно розробити конспект одного або декількох уроків. Нехай вони відрізнятимуться від звичайних уроків за формою, методами, насиченістю, цікавою інформацією, дослідами тощо. Працюючи над конспектом, використовувати свої позначки.

·        Готуючись до уроку, краще розв’язувати всі завдання на окремих картках; причому завдання з одного підручни­ка — на картках одного кольору, з посібника — на картках іншого кольору. У такий спосіб створюється корисна карто­тека — розв’язник.

·        Обов’язково передплачувати методичні журнали й газети, вести картотеку статей.

·        Готуючись до кожного уроку, визначити мінімальну добірку основних запитань, понять і тримати їх у полі зору учнів протягом усього уроку. Аналогічно в кожній темі визначити і основні поняття, багаторазово їх повторюючи впродовж усієї теми.

·        Застосовувати на уроках принцип «Нехай ті, хто знають, роз­кажуть тим, хто не знають».

·        Робочий кабінет повинен бути естетично оформлений, але не в яскраві кольори. У кабінеті вчитель повинен усе мати попідруч, щоб не займатися пошуками перед уроками або під час їх проведення. Це значно полегшує учителеві роботу з учнями.

1.2. Поради на будь-який випадок життя

Учителювання як стиль життя

·        Переступаючи шкільний поріг, пам’ятай: ти обрав не професію, а спосіб життя.

·        Отримуючи нові знання, знайди їм місце у професійній діяльності.

·        Не створюй із себе, як із професіонала, чиюсь копію, пам’ятай: ти – індивідуальність.

·        Пам’ятай, що творчість, яку ти обрав, потребує постійного руху й розвитку.

·        Не соромся ставити запитання колегам, а якщо не отримав повної відповіді – звернись до класиків.

·        Якщо ти знаєш та вмієш те, чого не вміють твої колеги, –  поділись своїми знаннями.

·        Не бійся відстоювати свою думку, однак спочатку з’ясуй для себе, чи дійсно вона правильна.

·        Пам’ятай: неможливо розмежувати процеси навчання та виховання. Ти – творча особистість, яка повинна з кожного зернятка таланту виростити квітку індивідуальності. Ніхто й ніколи не вирішуватиме за тебе.

·        Відповідальність за прийняття рішення як в оцінюванні навчальних досягнень учнів, так і в оцінюванні їх учинків, –  це повністю твоя відповідальність.

Алгоритм учителя під час підготовки до уроку

Урахування особливостей учнів класу:

·        успішність (сильний, слабкий, неоднорідний, пасивний);

·        ставлення учнів до предмета;

·        темп роботи;

·        сформованість навчальних умінь;

·        загальна підготовленість учнів;

·        ставлення до різних видів навчальної діяльності;

·        ставлення до різних форм навчальної роботи, у тому числі нестан­дартних;

·        загальна дисципліна учнів.

Урахування власних індивідуальних особливостей учителя:

·        тип нервової системи;

·        комунікативність;

·        емоційність під час організації навчальної діяльності учнів;

·        управління сприйняттям нового навчального матеріалу учнями;

·        уміння подолати поганий настрій, погане самопочуття;

·        упевненість у своїх знаннях, уміннях;

·        наявність умінь імпровізації;

·        уміння використовувати різні засоби навчання, у тому числі технічні й електронні.

Правила, що забезпечують успішність уроку

Загальні

·        Визначити місце уроку в темі, а теми – у річному курсі, з’ясувати загальне завдання уроку.

·        Дібрати три види книг, що стосуються теми уроку: наукові, науково-популярні та методичні. Ознайомитися з їх змістом.

·        Переглянути навчальну програму, перечитати пояснювальну за­писку, з’ясувати, що вимагається від учителя згідно з програмою до цього уроку.

·        Відновити в пам’яті матеріал підручника, дібрати опорні знання, уміння й навички.

·        Конкретизувати завдання уроку, визначити провідне завдання, сфор­мулювати й зафіксувати його в плані.

·        З’ясувати головну ідею уроку. Визначити, що повинен зрозуміти, запам'ятати учень на уроці, знати й уміти після уроку.

·        Позначити, який саме навчальний матеріал повідомити учням, у яко­му обсязі, якими порціями, які навести цікаві факти, що підтвер­джують провідну ідею.

·        Дібрати зміст уроку відповідно до його завдання, обміркувати мето­ди ведення уроку, обрати найефективніші способи вивчення нового матеріалу, а також формування нових знань, умінь і навичок.

·        Записати хід уроку, що передбачається в плані уроку, та предста­вити його собі як цілісне явище, як процес, що сприяє здійсненню задуманого уроку.

Поодинокі

·        Бути зібраним, чітко та зрозуміло ставити завдання перед учнями, послідовно вести їх до наміченої мети.

·        Бути доброзичливим, не ображати учнів, не обурюватися їх незнан­ням або нерозумінням. Пам’ятати, що якщо більшість учнів чогось не знають, не розуміють, то помилку потрібно шукати в способах організації їх діяльності.

·        Не перебивати учня, дати йому договорити. Нечітка відповідь може бути наслідком незрозуміло поставленого запитання.

·        Завдання й інструктаж до них повинні даватися чітко, стисло, з обов'язковим з’ясуванням, наскільки зрозумілі учням вимоги.

·        Пильно стежити за відгуками учнів на розповідь, завдання, вимогу. Зниження уваги – сигнали про необхідність змінити темп, повторити викладене або використати на уроці додатковий матеріал.

·        Пам’ятати, що показником уваги можуть бути активне слухання, зосередженість на завданні.

·        Заощаджувати час, вчасно починати урок, завершувати його, коли лунає дзвінок, не допускати довгих сентенцій, «пророблень» окре­мих учнів.

·        Обов’язково реалізувати вису нені до учнів вимоги. Жодна вимога на уроці не повинна лишатися лише задекларованою.

·        Теми уроку підтримувати інтенсивним, але посильним для більшості школярів.

·        Стимулювати запитання учнів, підтримувати ініціативу, схвалювати їх поінформованість.

Етапи планування уроку і підготовки до нього

·        Розробка системи уроків за темою або розділом.

·        Визначення освітньо-розвивально-виховних завдань уроку на основі програми, методичних посібників, шкільного підручника й додатко­вої літератури.

·        Добирання оптимального змісту матеріалу уроку, розчленовування його на низку опорних знань, їх дидактична обробка.

·        Визначення головного матеріалу, який учень повинен зрозуміти і запам'ятати на уроці.

·        Формулювання навчальних завдань уроку.

·        Розробка структури уроку, визначення його типу й найдоцільніших методів і прийомів навчання на ньому.

·        Знаходження зв’язків під час вивчення нового матеріалу з іншими предметами й використання цих зв’язків під час вивчення нового матеріалу і під час формування нових знань та вмінь учнів.

·        Планування всіх дій учителя й учнів на всіх етапах уроку і, насам­перед,— під час опанування нових знань і вмінь, а також під час застосування їх у нестандартних ситуаціях.

·        Добирання дидактичних засобів уроку (кінофільмів, картин, плака­тів, карток, схем, допоміжної літератури тощо).

·        Перевірка обладнання й технічних засобів навчання.

·        Планування записів і замальовок на дошці вчителем і виконання аналогічної роботи учнями на дошці й у зошитах.

·        Передбачення обсягу й форм самостійної роботи учнів на уроці та її спрямованості на розвиток їх самостійності.

·        Удосконалення форм і прийомів закріплення отриманих знань і на­бутих умінь на уроці та вдома, прийомів узагальнення в системати­зації знань.

·        Складання списку учнів, знання й уміння яких перевірятимуться відповідними формами й методами з урахуванням рівнів їх сформованості; визначення змісту, обсягу й форм домашнього завдання, продумування методики домашнього завдання.

·        Продумування форм підбиття підсумків уроку.

·        Планування позакласної роботи із запропонованої теми.

·        Запис плану й ходу уроку відповідно до вимог.

Оптимізація спілкування з учнями

·        Поява в класі – бадьора, упевнена, енергійна.

·        Загальне самопочуття в початковий період спілкування — бадьоре, упевнене.

·        Наявність комунікативного настрою: яскраво виражена готовність до спілкування.

·        Енергійний прояв комунікативної ініціативи, емоційна налаштова- ність на діяльність, прагнення передати цей стан класу.

·        Створення на уроці необхідного емоційного налаштування.

·        Органічне управління власним самопочуттям під час уроку й спіл­кування з дітьми (рівний емоційний стан, здатність до управління самопочуттям, незважаючи на складні обставини, зміни настрою).

·        Продуктивність спілкування.

·        Управління спілкуванням: оперативність, гнучкість, відчуття влас­ного стилю спілкування, уміння організувати єдність спілкування й методу впливів.

·        Мовлення (яскраве, образне, емоційно насичене, висококультурне).

·        Міміка (енергійна, яскрава, педагогічно доцільна).

·        Пантоміміка (виразна, адекватна до жестикуляції, пластична об­разність, емоційна насиченість жестів).

Як навчитися взаєморозуміння

·        Не бійся дітей, адже вони бояться тебе більше.

·        Не бреши своїм учням, діти обману не прощають.

·        Не будь лицеміром, цю рису характеру учні відразу відчувають.

·        Слухай кожну дитину всім серцем.

·        Співпереживай дітям, адже їх людські проблеми такі самі, як і твої, тільки пропорційно віку.

·        Не чіпляйся до учнів через дрібниці, тому що будь-яка людина, у тому числі й дитина, недосконала, і не потрібно в її висловлюван­нях шукати «вражих підступів».

·        Виконуй сам усе те, чого вимагаєш від дітей:

-  якщо ти просиш дітей не спізнюватися, зустрічай їх на порозі школи;

-  якщо ти просиш учнів не спізнюватися на урок, починай органі­заційний момент із дзвінком;

-  якщо ти вимагаєш регулярного виконання домашніх завдань, то щодня перевіряй їх.

·        Завжди чітко працюй із документацією – це допоможе уникнути конфліктів із адміністрацією школи.

·        Не бійся розмовляти з батьками учнів, говори їм як про досягнення своїх вихованців, так і про їх не доопрацювання. Сміливо відстоюй свою позицію, якщо впевнений у своїй правоті.

·        Навчися прощати і своїм колегам, і, звісно ж, учням, не носи об­разу в собі.

·        Завжди входи до класу у доброму гуморі. Спробуй позбутися образ і роздратування, що ти отримав на попередньому уроці.

·        Культивуй у собі спокійне, доброзичливе, неупереджене ставлення до дитини.

·        Використовуй позитивне оцінювання: помічай у дитині позитивні якості, звертай увагу на найменші зміни на краще.

·        Став перед дитиною реальні завдання, зважаючи на її можливості.

·        Будь послідовним і систематичним у своїх вимогах.

·        Оцінюй дії, а не особистість.

·        Порівнюй учня, його успіхи тільки із самим собою, а не з іншими.

·        Критикуючи, давай можливість реабілітуватися: демонструй варіанти бажаної поведінки.

·        Критикуючи, не згадуй попередніх помилок (їх можна тільки ана­лізувати, а не засуджувати).

·        Пам’ятай: карати – не означає сварити (утримуйся від негативних емоцій).

·        Умій визнавати свої помилки перед дитиною, не загладжуючи про­вину потураннями й поступками.

1.3. Як досягти дисципліни у класі

Правила для вчителя

1.     Перед уроком – відкрита доброзичлива «хвилина спілкування», що надає позитивних емоцій.

2.     Починати урок тільки тоді, коли клас готовий до нього (на парті – зо­шит, підручник, щоденник, пенал та ін.)

3.     Завжди бути готовим до уроку, мати про запас додаткові завдання для тих, хто не любить працювати.

4.     Для того щоб можна було управляти класом, необхідно захопити ді­тей уроком, зацікавити їх. Доречно також використати додатковий матеріал (цікаві вирізки з газет, ілюстрації та ін.). При цьому діти повинні чітко дотримуватися вимог, які вчитель висуває на уроці.

5.«Гальорка» має перебувати під пильним наглядом. Необхідно на всіх етапах уроку знайти хвилину, щоб переконатися, що учні тебе слу­хають, отже, тричі можна оцінити роботу на уроці. І якщо це буде відпрацьовано на практиці, «гальорка» зрозуміє: у цього вчите­ля — краще слухати!

6.     Отже, в класі буде дисципліна, якщо там виконуються деякі правила.

Правила для учнів

-         Правило тиші: коли вчитель говорить, то усі мовчать.

-         Правило поваги: не переривай розповідь учителя. Привчись ставити питання або коментувати щось після пояснення. Для цього запиши питання на аркуші, передай учителеві або підведи руку.

-         Правило піднятої руки: учитель запитує тільки того, хто піднімає руку, а не того, хто вигукує відповідь із місця. Виявляй повагу до роботи однокласників, не збивай і не перебивай їх відповіді; май терпіння до чужих талантів.

-         Лічу до п’яти. Якщо завершується контрольна або самостійна робота, щоб швидко й без утрат для нервової системи вчителя зібрати роботи, учитель вимовляє чарівну фразу: «Лічу до п п'яти, усі зошити повин­ні опинитися на першій парті».

-         Правило двох хвилин. Можна, звісно, уявити собі зовсім фантастичну ситуацію, що учні ідеально дотримуються правил, що встановлені на уроці. Але є діти, яким зазвичай важко всидіти на місці впродовж 45 хвилин у ролі ідеально розумної слухняної ляльки. їм хочеться потягнутися, розім'ятися, зробити ковток води, щось терміново по­відомити приятелеві. Як повестися в цій ситуації? Домовтеся, що якщо в учителя не виникне зауважень (принципових) під час уроку до класу, то ти, як учитель, подаруєш їм 2 хвилини вільного часу, які вони можуть використати як завгодно — підвестися, походити, поговорити, але тільки впродовж 2 хвилин.

Як правильного організувати урок, підтримати дисципліну та працездатність учнів

-         Приходь у кабінет трохи раніше дзвінка. Переконайся, чи все готово до уроку, чи чиста дошка, чи підготовлені технічні засоби навчання (комп’ютер, мультимедійна дошка), наочні посібники. Заходь у клас останнім. Привчи учнів до того, щоб вони вітали тебе організовано. Оглянь клас, обов'язково — недисциплінованих. Намагайся проде­монструвати учням красу і привабливість організованого початку уроку, але прагни до того, щоб на це щоразу витрачалося все менше і менше часу.

-         Не гай марно час на пошуки сторінок свого предмета в класному журналі: її можна приготувати на перерві.

-         Починай урок енергійно. Не став учням запитання: «Хто не виконав домашнього завдання?» Це привчає до думки, ніби невиконання зав­дань для вчителя – справа неминуча. Необхідно проводити урок так щоб кожен учень постійно був зайнятий справою. Пам’ятай: паузи, повільність, байдикування — знищувачі дисципліни.

-         Захоплюй учнів цікавим змістом матеріалу, створенням проблемних ситуацій, розумовим напруженням.

-         Контролюй темп уроку, допомагай слабким повірити в свої сили. Тримай у полі зору весь клас. Особливо стеж за тими, у кого увага нестійка, хто відволікається. Запобігай спробам порушити робочий порядок.

-         Звертайся з проханнями і запитаннями дещо частіше до тих учнів, які можуть зайнятися на уроці сторонньою справою.

-         Мотивуючи оцінки знань учнів, додай своїм словам ділового і за­цікавленого характеру.

-         Зверни увагу учня на те, над чим йому слід попрацювати, щоб за­служити на вищу оцінку.

-         Завершуй урок спільною оцінкою роботи класу та окремих учнів. Хай учні відчують задоволення від результатів своєї праці. Намагайся відзначити позитивне в роботі недисциплінованих школярів, але не роби це дуже часто і за їх незначні зусилля.

-         Завершуй урок із дзвінком.

-         Нагадай учням про обов’язки чергового.

-         Стримуйся від зайвих зауважень.

-         Організовуючи учнів, намагайся обходитися без допомоги інших. Пам’ятай: налагодження дисципліни за допомогою чужого автори­тету не принесе тобі користі, а швидше зашкодить. Краще звернися за підтримкою до класу.

Поради молодому вчителю

•         Якщо дитину часто критикують, вона вчиться ненавидіти.

•         Якщо їй часто дорікають, у неї виникає комплекс провини.

•         Якщо висміюють – стає замкнутою.

•         Ваша неввічливість спричиняє розвиток її брутальності.

•         Ваша несправедливість – її нечесності.

•         Ніщо так не дискредитує старших, як невиконана обіцянка або об­ман.

•         Якщо дитина привчається до терпимості змалку, вона вчиться бути терпимою до інших і їй не загрожують самітність і беззахисність.

•         Якщо її часто підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.

•         Якщо не забувають схвалювати гарні вчинки й думки дитини, то вона вчиться цінувати себе й бути вдячною.

•         Якщо вона зростає в дружелюбності, то навчиться знаходити дружбу й любов.

Способи організації початку уроку

•         Пропонується задача, що розв’язується тільки з опорою на життєвий досвід учнів, на їх дотепність і кмітливість.

•         Дається задача на тренування пам’яті, спостережливість, пошук закономірностей із матеріалу, який учні добре засвоїли.

•         На дошці записані рівняння і відповіді до них, серед яких є як пра­вильні, так і неправильні. Пропонується їх перевірити.

•         На дошці записане розв’язання якоїсь вправи чи задачі з помилками, що є традиційними і часто зустрічаються. Пропонується перевірити кожний логічний хід розв'язання. Учитель прагне отримати най­повніше обґрунтування критичних зауважень учнів.

•         Дається звичайна традиційна задача із традиційним розв'язанням. Пропонується знайти коротке, раціональне розв'язання.

•         На дошці – малюнок до складної задачі, методом «мозкового штурму» здійснюється пошук її розв'язання.

•         На столі в кожного учня лежить чистий аркуш паперу. Пояснивши тему уроку, учитель повідомляє, що наприкінці року з деяких пи­тань, що розглядались на уроці, буде проведено перевірну роботу на 15 хвилин.

•         Урок починається з читання по реченню заданого для самостійного вивчення параграфа й колективного обговорення його змісту. Учні відповідями на запитання вчителя доводять глибину вивчення теми. Якщо виникають проблеми, то відповідають консультанти з цієї теми (консультантів, зазвичай двох учнів, учитель призначає на поперед­ньому уроці).

•         На дошці записані запитання, відповіді на які допоможуть зрозуміти ключові моменти доведення найскладнішої для учнів теми і краще її запам'ятати.

•         Обговорюються різні засоби розв’язання задачі, що було задано на по­передньому уроці. Така задача повинна бути незвичайною, цікавою, але водночас доступною для всіх учнів.

•         Якщо додому було задано написати твір-казку або скласти кросворд, то доцільно розпочинати урок із розглядання найвдаліших робіт.

•         Розв’язується деяка проблема, яка ще не обговорювалась у класі. Учні накреслюють план пошуку її розв'язання.

Організація домашньої самостійної роботи учня

•         Обсяг домашніх навчальних завдань не повинен перевищувати то­го, що виконано на уроці.

•         Доцільно систематично озброювати учнів раціональними методами і прийомами домашньої роботи.

•         У розмові з батьками чітко визначайте їх роль у наданні допомоги дітям під час підготовки ними домашніх завдань (не виконувати за них жодного завдання, забезпечувати належні санітарно-гігієнічні умови для навчальної роботи вдома, привчати дітей дотримуватися режиму дня, заохочувати їх, рекомендувати раціональні ме­тоди й прийоми виконання навчальних завдань).

•         Домашні завдання мають бути чітко сплановані педагогом. Напри­кінці уроку вчитель звертається до школярів із проханням розгорнути щоденники, подає в скороченому вигляді домашнє завдання на дошці, стежить, щоб усі зробили необхідні записи. Можна запропонувати учням (особливо в молодших і середніх класах) взаємоперевірку правильності таких записів.

•         Після цього варто присвятити кілька хвилин ознайомленню учнів із особливостями виконання домашньої роботи (розв'язати у класі аналогічну задачу, вправу — як своєрідний інструктаж до навчальної праці вдома).

•         Якщо можна, то слід забезпечувати диференційований підхід до ви­значення змісту й обсягу домашніх завдань з урахуванням індивіду­альних особливостей учнів, їх запитів та інтересів.

•         Використовувати завдання творчого характеру, що приваблювали б учнів своєю новизною та цікавістю.

•         Не варто давати домашні завдання на післявихідні та післясвяткові дні.

1.4. Пам’ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій

•         Конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій – необхідний еле­мент професійної педагогічної підготовки вчителів.

•         Будь-які негуманні дії вчителя викликають протидію.

•         Якщо учень кинув виклик учителеві, отже, має всі підстави.

•         Кожна конфліктна ситуація – гострий сигнал про неблагополуччя в розвитку дитини або цілого колективу.

•         Доречніше проаналізувати перші симптоми неблагополуччя, ніж розпочати це після серйозних проявів конфлікту.

•         Позитивні знахідки в роботі найчастіше забуваються, промахи пам'ятаються тривалий час, іноді все життя.

Наведемо кілька ситуацій із реального шкільного життя й способи їх розв’язання.

Ситуація 1. Увійшовши до класу на урок, учитель побачив на дошці карикатуру на себе. Діти розраховували, що почнеться пошук винуватця й урок буде зірвано. Що робити?

(Учитель посміхнувся, підійшов до дошки, підправив малюнок і почав урок. Учні засмутилися та здивувалися. Урок пройшов нормально. Більше такого не повторювалося.)

Ситуація 2. Учні збиралися втікти з додаткового уроку, причому вчителеві потрапила до рук записка, у якій вони домовляються  піти з уроку й не дуже добре відгукуються про нього. Що робити?

(Учитель демонстративно прочитав класові записку й сказав, що він тепер обізнаний щодо їх підготовки прогулу уроку, що його хвилює їх дум­ка про нього, але він не збирається мститися, а хоче розібратися, чому так сталося. Дуже хоче вислухати дітей, але просить і їх вислухати його. Зрештою учні й учитель порозумілися і виявилися задоволеними одне одним, урок тривав далі.)

Ситуація 3. На прохання завідувача з навчальної роботи ти заміняєш хворого вчителя в чужому класі. Почався урок. Клас важко піддається управ­лінню. Ти вітаєшся – жодної уваги. Як бути?

 (Учителька, зовсім не звертаючи уваги на клас, почала малювати на дошці дуже цікаву картинку. Розмови потихеньку припинилися. Діти почали уважно розглядати малюнок. Тоді вона запитала, що б це означало. Деякі діти висловили свою думку. Вона подякувала. Почався нормальний урок.)

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ворожейкіна О.М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. – Х.: Вид. «Основа», 2011, – 287 с.

2. Довідник педагога-початківця / уклад. А.Г.Дербеньова. – Х.: Вид. «Основа», 2010, – 160 с.